Суд зобов'язав Міноборони виплатити одноразову грошову допомогу військовому з інвалідністю, якому тричі відмовляли через дворічне обмеження
29.09.2026 в нашій справі адміністративний суд визнав протиправним рішення Міністерства оборони України, яким військовослужбовцю відмовили у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням вищої групи інвалідності.
Відмова МОУ грунтувалася на одному аргументі: після первинного визначення втрати працездатності минуло понад два роки.
Ми довели, що ця підстава незаконна. Суд скасував рішення комісії Міноборони й зобов'язав МОУ призначити та виплатити належну допомогу
Суть справи
Військовослужбовець, який у 2020–2021 роках брав участь у відсічі збройній агресії РФ на Донеччині та Луганщині, отримав травму, пов'язану із захистом Батьківщини. Спочатку медико-соціальна експертиза визначила йому 20 % втрати працездатності, це було в 2018 році.
У жовтні 2021 року стан погіршився, і йому встановили III групу інвалідності.
Закон гарантує військовим одноразову грошову допомогу в разі інвалідності, яка настала внаслідок поранення, контузії, травми чи захворювання, пов'язаних із військовою службою. Для III групи її розмір становить 250-кратний прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений на 1 січня відповідного року.
Військовослужбовець звернувся до МОУ із заявою про виплату ОГД у зв'язку з настанням інвалідності. Міноборони відмовило, пославшись на правило, що діяло в законі на той момент.
Що таке «дворічний строк» і чому на ньому будувалися відмови
З 2017 року в п. 4 ст. 16-3 Закону діяло обмеження. Якщо після первинного встановлення інвалідності чи втрати працездатності минуло понад два роки, а потім стан погіршився й групу змінили, допомогу «за зміни, що відбулися» не виплачували. Аналогічне правило було в п. 8 Порядку №975.
На практиці це означало таке. Людина отримує травму, їй визначають відсоток втрати працездатності. Стан повільно погіршується. Коли через три чи чотири роки встановлюють групу інвалідності, держава каже, що строк минув, і виплати не буде. Саме так сталося з нашим клієнтом.
З таким підходом ми не погодились та звернулись до суду.
Як розвивався спір
Перший судовий розгляд. Окружний суд і апеляція стали на бік військового. Але у вересні 2023 року Верховний Суд скасував ці рішення і відмовив у позові. Його аргумент був суто формальний: на момент відмови норма діяла, тож МОУ не порушило закон.
Що відбулося між тим. У квітні 2022 року Конституційний Суд України визнав цю норму неконституційною. Він вказав, що дворічне обмеження невиправдане: погіршення здоров'я військових може настати і після двох років, а держава зобов'язана забезпечувати їм посилений соціальний захист. Згодом Верховна Рада змінила текст пункту 4 статті 16-3, прибравши обмеження.
Друга заява (жовтень 2023). Спираючись на це, військовий звернувся повторно з заявою до МОУ. Міноборони повернуло заяву, мотивувавши тим, що Верховний Суд уже відмовив у першій справі.
Другий судовий розгляд. Суд визнав бездіяльність МОУ протиправною й зобов'язав розглянути заяву та ухвалити рішення. Апеляція залишила рішення без змін. У січні 2026 року військовий звернувся до Міноборони із заявою про добровільне виконання рішення.
Третя відмова. Комісія Міноборони розглянула заяву і відмовила втретє, з тієї самої причини: п. 4 ст. 16-3 Закону і дворічний строк.
Третій позов. Ми оскаржили це рішення комісії. На цей раз суд позов задовольнив повністю.
Чому суд вирішив інакше, ніж у 2023 році
Можна запитати: якщо у 2023 році Верховний Суд відмовив, чому тепер результат протилежний? Закон не змінився, змінився підхід судів до неконституційних норм.
У грудні 2024 року Верховний Суд зазначив:
Якщо суд доходить висновку, що закон суперечить Конституції, він не застосовує його. Це стосується і правовідносин, які виникли до рішення Конституційного Суду.
Замість такого закону суд застосовує норми Конституції як норми прямої дії. У цьому випадку це стаття 46 (право на соціальний захист) у зв'язку з частиною п'ятою статті 17 (держава забезпечує соціальний захист військових).
Дворічне обмеження з п. 4 ст. 16-3 Закону суперечить Конституції, і Верховний Суд визнає, що воно суперечило їй від моменту запровадження, а не лише з дня рішення Конституційного Суду.
Що вирішив суд
Враховуючи ці висновки Верховного Суду, суд вирішив:
Скасувати відповідний пункт рішення Міноборони, яким військовому відмовили у призначенні допомоги.
Зобов'язати Міністерство оборони призначити й виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку з III групою інвалідності у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з урахуванням раніше проведених виплат.
Отже, відмова у виплаті одноразової грошової допомоги через сплив дворічного строку є протиправною, навіть якщо це обмеження діяло на момент виникнення спірних правовідносин.
Така відмова, як у цій справі, не поодинокий випадок. Відмови в ОГД нерідко є протиправними та несправедливими.
Ми допомагаємо військовослужбовцям та членам їхніх сімей відстоювати право на одноразову грошову допомогу та інші соціальні гарантії. Якщо вам відмовили у виплаті, не вважайте це рішення остаточним: зверніться до нас, і ми оцінимо ваші документи та перспективи оскарження.
Коментарі