КСУ скасував безальтернативне тримання під вартою військовослужбовців: що змінює Рішення № 4-р(ІІ)/2026

24 червня 2026 року Конституційний Суд України визнав неконституційною частину восьму статті 176 Кримінального процесуального кодексу України, яка фактично зобов'язувала суд застосовувати до військовослужбовців, підозрюваних або обвинувачених у вчиненні низки військових кримінальних правопорушень, лише один запобіжний захід — тримання під вартою.

Рішення має принципове значення: сам факт підозри чи обвинувачення у певному військовому злочині більше не може автоматично позбавляти суд можливості оцінити конкретні обставини справи та вирішити, чи справді людину необхідно тримати під вартою.

Що передбачала частина восьма статті 176 КПК України

Оспорювана норма встановлювала спеціальне правило на період дії воєнного стану. До військовослужбовців, яких підозрювали або обвинувачували у злочинах, передбачених статтями 402–405, 407, 408 та 429 Кримінального кодексу України, застосовувався виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Йдеться, зокрема, про кримінальні провадження щодо непокори, невиконання наказу, опору начальникові, погрози або насильства щодо начальника, самовільного залишення військової частини або місця служби, дезертирства та самовільного залишення поля бою.

Таким чином, закон суттєво обмежував судовий розсуд: при вирішенні питання про запобіжний захід суд фактично не міг обрати військовослужбовцю більш м'який запобіжний захід лише з огляду на конкретні обставини його справи.

Замовити консультацію військового адвоката онлайн можна за посиланням

Чому Конституційний Суд визнав таке обмеження неконституційним

Ключовою для позиції КСУ стала стаття 29 Конституції України, яка гарантує кожній людині право на свободу та особисту недоторканність.

Конституційний Суд наголосив: навіть якщо особу підозрюють у тяжкому кримінальному правопорушенні, для її тримання під вартою потрібне не просто формальне рішення суду, а справді вмотивоване судове рішення, прийняте після оцінки конкретних обставин справи.

Саме тут і виникла фундаментальна проблема частини восьмої статті 176 КПК.

Якщо закон наперед визначає, що щодо певної категорії підозрюваних можливе лише тримання під вартою, суд фактично позбавляється можливості з'ясувати:

• які конкретні ризики існують у кримінальному провадженні;

• наскільки вони реальні;

• чи можна запобігти цим ризикам за допомогою більш м'якого запобіжного заходу;

• які особисті обставини має підозрюваний або обвинувачений.

На думку Конституційного Суду, безальтернативне застосування найсуворішого запобіжного заходу не забезпечує справжнього судового розсуду і не відповідає вимозі щодо вмотивованості судового рішення. КСУ зазначив, що такий підхід спотворює саму суть правосуддя.

Сторінка військового адвоката по стягненню виплат грошового забезпечення за посиланням.

Воєнний стан не скасовує права на індивідуальне рішення суду

Особливо важливим є те, що Конституційний Суд сформулював свою позицію саме в умовах воєнного стану.

Суд не заперечив ані особливої суспільної небезпечності військових кримінальних правопорушень, ані необхідності підтримання військової дисципліни. Однак сама тяжкість злочину не може автоматично бути достатньою підставою для позбавлення людини свободи.

Конституційна вимога щодо вмотивованого судового рішення не містить винятку залежно від тяжкості злочину. Навіть у справах про злочини проти національної чи громадської безпеки суд повинен оцінювати реальні причини, які обумовлюють необхідність тримання конкретної особи під вартою, та неможливість застосування більш м'якого заходу.

Цей висновок є важливим значно ширше, ніж лише для застосування статті 176 КПК України: він підтверджує, що воєнний стан не означає автоматичного припинення конституційних гарантій людини у кримінальному процесі.

КСУ також побачив проблему нерівного ставлення до військовослужбовців

Конституційний Суд розглянув питання не тільки через призму права на свободу.

Суд дійшов висновку, що частина восьма статті 176 КПК не узгоджується також із конституційними гарантіями рівності та людської гідності. У Рішенні КСУ звернув увагу на особливу конституційну роль військовослужбовців, які виконують свої обов'язки в умовах воєнного стану.

За результатами розгляду справи КСУ встановив невідповідність оспорюваного положення, зокрема, статтям 6, 21, 24, 28, 29, 64 та 124 Конституції України.

Сторінка військового адвоката по СЗЧ за посиланням.

Чи означає рішення КСУ, що військовослужбовців тепер не можна брати під варту?

Ні.

Це, мабуть, найважливіше практичне уточнення.

Конституційний Суд не визнав тримання під вартою військовослужбовців незаконним і не встановив, що підозрюваний у СЗЧ, дезертирстві чи іншому військовому злочині має бути звільнений.

Змінилася інша, принципова річ:

тримання під вартою не може бути автоматичним лише тому, що особа має статус військовослужбовця і підозрюється або обвинувачується у певному військовому кримінальному правопорушенні.

Суд повинен мати можливість провести індивідуальну оцінку та належно мотивувати, чому саме тримання під вартою є необхідним у конкретній справі.

Отже, після реалізації Рішення КСУ сторона захисту отримує значно сильнішу правову основу для обґрунтування можливості застосування альтернативного запобіжного заходу.

Відео на тему СЗЧ: Які вироки виносять суди за СЗЧ?

А як щодо застави?

Це питання потребує окремої уваги.

КПК уже передбачає, що під час дії воєнного стану при застосуванні тримання під вартою у провадженнях щодо низки злочинів, у тому числі передбачених статтями 402–405, 407, 408 та 429 КК України, суд має право не визначати заставу. Саме формулювання «має право», а не «зобов'язаний», залишає це питання на розсуд суду залежно від обставин конкретного провадження.

Тобто сама по собі наявність відповідної кваліфікації кримінального правопорушення не означає, що суд взагалі позбавлений можливості розглядати альтернативи.

Коли неконституційна норма втратить чинність

Конституційний Суд не скасував частину восьму статті 176 КПК негайно.

Суд відтермінував втрату нею чинності на три місяці з дня ухвалення Рішення.

Це означає, що законодавцеві надано перехідний період для приведення кримінального процесуального законодавства у відповідність із Конституцією.

Тому практичне застосування Рішення необхідно оцінювати з урахуванням дати вирішення конкретного питання про запобіжний захід та можливих змін до КПК, які Верховна Рада може ухвалити протягом цього періоду.

Що робити, якщо вже застосовано запобіжний захід у вигляді взяття під варту?

Потрібно оцінити судове рішення про взяття під варту на його обгрунтованість. Тобто чи суд обгрунтував в ухвалі, чому інший, більш мякий запобіжний захід не може бути застосовано, чи просто зіслався на норму, яка передбачала беззаперечне взяття під варту. Якщо судове рішення не достатньо обгрунтоване, є підстави длоя його перегляду та навіть стягнення моральної шкоди за неконституційне позбавлення волі, в тому числі і штяхом звернення до Європейського суду з прав людини.

Отримати консультацію військового адвоката про справам про СЗЧ Ви можете написавши нам в ЧАТ або зателефонувавши.